Волохатий носоріг зі Старуні (Coelodonta antiquitatis) — вимерлий вид, який мешкав у пізньому плейстоцені по всій Євразії, від Піренеїв до Сибіру. Після шерстистого мамонта це була найбільша травоїдна тварина льодовикового періоду. Харчувався шерстистий носоріг переважно травами та лишайниками. Дорослі особини були близько 2 м у висоту, 5 м у довжину і важили приблизно 3,5 т. Густе хутро і густа довга шерсть на тілі захищали цих тварин від втрати тепла в суворі зими зледенінь. На голові, звуженій спереду, були два величезні роги. Шерстистий носоріг із Старуні — єдиний у світі повністю збережений екземпляр цього виду зі шкірою та м’якими тканинами. Його знайшли 23 жовтня 1929 року в селі приблизно за 100 км на південний схід від Львова (нині в Україні). Це була молода самка, яка померла приблизно 40 000 років тому. Збереження тіла носорога в такому чудовому стані стало можливим завдяки консервуючим властивостям відкладень розсолів і природного воску (озокериту), що є на місці знахідки. На жаль, копита і роги не збереглися, а волосся збереглося лише в невеликому фрагменті шкіри. Залишки рослин, комах і дрібних хребетних, знайдених разом із носорогом зі Старуні, розширили наші знання про навколишнє середовище та клімат пізнього плейстоцену. Шерстистий носоріг, знайдений у 1929 році, був не першою знахідкою в місцевості Старуня. У 1907 році були знайдені останки шерстистого мамонта, включаючи фрагменти скелета і м’яких тканин – м’язів, сухожилля і шкіри. За кілька метрів від знахідки мамонта також були виявлені частини тіла носорога, включаючи голову, ліву передню кінцівку та фрагменти шкіри. Ці перші знахідки в Старуні наразі зберігаються у колишньому Музеї Дідушицьких у Львові. Крім повної туші шерстистого носорога (так званого «другого шерстистого носорога»), наукова експедиція 1929 року знайшла останки ще двох носорогів, «третього» і «четвертого», 1,5 м над другим, у бічній стінці розкопу. Реконструкція тіла шерстистого носорога була виконана під керівництвом проф. Яна Стаха у 1929 році, використовуючи автентичну шкіру, зняту зі зразка. У музеї Інституту природознавства, систематики та еволюції тварин Польської академії наук зберігається один із найцінніших у світі природничих зразків завдяки незвичайно чудовому збереженню тіла, внутрішніх органів і м’яких тканин.

Після зняття шкури з носорога в січні 1930 р. теслі та слюсарі на чолі з проф. Яном Стахом і Францішеком Калькусом, видатним препаратором музеїв Львова та Відня, зібрали силует носорога. Ноги були зроблені із залізних прутків, а корпус із дощок і дерев’яної стружки. На цей силует наклали оригінальну шкіру носорога, реконструювали незбережені копита, роги та вуха. Форма рогів і вух була змінена в 1982 році за проєктом проф. Генрика Куб’яка. «Другий» носоріг, очевидно, пролежав на поверхні землі деякий час після смерті. З тіла внаслідок гниття відпали роги й копита, а зі шкіри — волосся. Ймовірно, тіло транспортували водою. Під час транспортування носорога стовбур дерева або камінь розпороли носорогу бік. Внутрішності промивали, а черевну порожнину заповнювали річковим наносом. Завдяки цьому процес природного збереження міг відбуватися як ззовні, так і зсередини організму. Крім того, форми тіла збереглися, незважаючи на тягар шарів осаду, що покриває його. Безумовно, тіло носорога було знайдено .про що свідчать збережені сучасні останки рослин і тварин, включаючи комах і хребетних. Ці останки дають можливість дізнатися про ареал проживання шерстистих носорогів у передгір’ях Східних Карпат

Оригінальний зліпок у позиції, знайдений у 1929 році, можна побачити також у музеї Інституту природознавства систематики та еволюції тварин Польської академії наук 

Після транспортування носорога до Кракова наприкінці 1929 року було викопано гіпсовий зліпок його тіла в тому положенні, в якому він був похований у розсолах, тобто на спині.

Копії цього зліпка можна побачити в багатьох природничих музеях світу, в т. ч. в Італії, Англії, Німеччині, Японії, Бельгії та Франції, і нарешті у нас, в Україні!