Парк Андерхіл часто стає майданчиком для справжніх перегонів. Велика територія й рівнинна місцевість дозволяє організовувати масштабні змагання. Та й любителів побігати тут є чимало. 

Напередодні нового забігу кущовий бик Коллі прогулювався з оленем Тадеєм та й сказав йому:

– Тадею, давай-но ми добре подумаєм, як перемогти тигра Сіда та носорога Енея на наступних перегонах. Ми постійно вештаємось з тобою десь в кінці, а ті двоє ділять лаври переможців.  

– Так, гарна ідея. Мені теж набридло, що вони нас постійно обганяють, – ображено пробурмучав олень.

– Нам потрібен план! Які в нас є сильні сторони? Давай подумаємо і завтра зустрінемось, щоб все обговорити. – запропонував бик Коллі. 

Тадей погодився й на цьому вони розійшлись думати-гадати, як би обігнати найспритніших бігунів парку. 

Олень довго бродив лісовими хащами аж поки надворі стало зовсім темно. Він був такий заклопотаний думками про те, як перехитрити носорога і тигра, що геть не помітив, як настала ніч. Аж раптом чує:

– Тадеееею, синку! Я тебе вже цілу годину шукаю! 

Між дерев він побачив постать мами, яка стурбовано його шукала серед лісу. 

– Мерщій додому. Зараз не найкращий час для прогулянок, – сказала мама.

Тадей погодився, махнувши головою, і побіг попереду неї в сторону дому. 

– А ти молодець, – зауважила мама, – навіть вночі легко знайшов шлях крізь густий ліс. 

– Авжеж. Хащі Андерхіл я знаю досконало! 

І тут оленя осінило. Він зрозумів, що його сильною стороною є біг через ліс, де він знає кожну стежину та кожне дерево. 

Наступного ранку Тадей не міг дочекатись зустрічі з Коллі. Як побачив бика, олень радісно вигукнув:

– Коллі, Коллі, у мене є геніальний план! Давай зробимо перегони у лісі. Ні Еней, ні Сід, не знають так добре ліс, як знаю його я. У густих хащах я точно їх обжену. 

– Хм, ідея звичайно цікава, але ти забув про мене. Я лісу теж не знаю. Моя стихія – гори. 

– Справді. Я про це щось не подумав, – каже Тадей, – А давай тоді зробимо два забіги. Один у лісі, а інший у горах. Тоді в нас будуть рівні шанси.  

Це справді видавалось гарним задумом. Друзі зраділи, що знайшли спільне рішення, і побігли до носорога та тигра розповідати про новий формат змагань.

Еней зі Сідом погодились на цей забіг, адже були впевнені у своїх силах і ніколи не боялись викликів. 

У день перегонів першим етапом був біг через ліс. Суддями, як завжди, були птахи Тітаніс, Торі і Моллі. 

– На старт, увага, руш! – махнувши крилом, вигукнула Тітаніс. 

І звірі вмить зникли серед густих заростів. 

Дистанцію в один кілометр першим здолав, звісно ж, Тадей. Його радості не було меж. Він нарешті переміг! Потім прибіг Сід, а пізніше Коллі. Та Енея все ще не було.

– Я побіжу гляну, де він. Може загубився? – сказав Тадей  і повернув назад до лісу. 

Олень йшов аж поки не натрапив на носорога, який сидів біля куща і ледь не плакав. 

– Енею, що трапилось? – запитав Тадей.

– Тут так багато великих гілок, які лежать на землі. Коли я біг, не побачив одну, перечепився і підвернув ногу. Тепер дуже боляче. 

– Вилізай мені на спину або хоча б обіпрись. Допоможу тобі вибратись звідси. – підтримав Енея олень.

Так і зробили. Кульгаючи, носоріг дійшов д

о фінішу і був дуже вдячний Тадею, що той подбав про нього.

Але олень не відчував себе героєм. Йому навпаки не давали спокою докори сумління, адже це була його ідея бігти через ліс. І саме через нього Еней потрапив в халепу.

– Ми продовжуватимемо змагання чи ні?  – нетерпляче запитала птаха Торі, яка стояла біля гори і дуже хотіла оголосити старт нового забігу. 

– Не зупиняйте змагання, – сказав Еней, – Я посиджу тут вас почекаю, а ви продовжуйте. 

Звірі переглянулись між собою і вирішили таки вибратись на гору. Тим паче, що бігти треба було втричі коротшу дистанцію, ніж була в лісі. 

Олень, тигр і бик стали на старті. І ось Торі промовляє бажану фразу:

– На старт, увага, вгору!

Звірі вмить підірвались підкорювати вершину. Адреналін вирував і ніхто не здавав позицій. Майже одночасно до фінішу прийшли бик та тигр. Але суддя Моллі, яка вже чекала звірів на горі, оголосила перемогу Коллі.  

– Урааа! Я це зробив! – радісно вигукнув бик. 

У цей час Тадей якраз теж добрався до вершини. Він побачив щасливого Коллі і до жаху переляканого Сіда.  

– Друже, що з тобою? – запитав Тадей.

– Я завжди бігав по рівнині. Сьогодні вперше в житті вибрався так високо. І тільки зараз зрозумів, що неймовірно боюсь висоти.

– Не бійся, я з тобою. Ми зараз разом спустимось. Головне не дивись униз!

Звірі помаленьку почали спускатись і дістались галявини, де усі вже зібрались. 

– Тадею, ти справжній друг! – подякував оленю Сід. 

– Так,  ти сьогодні наш рятівник! – додав Еней. 

Та олень замість гордості  відчував сильну провину, а тому вирішив зізнатись у всьому звірям.

Він розповів, що це була його ідея організувати забіг через ліс та на гору, щоб підвищити свої з Коллі шанси на перемогу. Бик теж вибачився, що втягнув Тадея у цю справу.

– Дякую, що зізнались, але ми самі згодились на ваші умови, тому ми всі несемо за це відповідальність. – розрадив звірів Сід. – Але ваш план спрацював, ви таки перемогли.

І тут птаха Тітаніс зітхнула і вчительським тоном сказала:

– Ех, скільки разів вам повторювати! Ми усі різні. Хтось легко бігає по горах, хтось по лісі, хтось найспритніший на рівнині. У кожного з нас є свої сильні сторони. Головне поважати і допомагати один одному. Хочете, щоб змагання були справедливими? Навчіть одне одного того, що вмієте найкраще!

Звірі погодились із мудрими словами птахи й домовились тренуватись разом на різних територіях. З того часу друзі організовували лише чесні перегони.